Віроломство
Філософічне
Роздертий Нещасним Коханням,
Він клапті непевно збирав,
Говорить не він, а Страждання,
Дев’ятий накочує вал:
«Кохання не живить, а нищить,
Отруйний цей Келих Вина…
Від Жінки страждаємо більше,
Ніж Радість дарує Вона».
Не плач, не журись без упинку,
Хай тьохнуть в душі солов’ї,
Не треба грішити на Жінку,
Лукавство – Чеснота ЇЇ!
Жадана Хитрунка – Лисичка,
Вся звабою грає, тремтить.
Підступна Вона, демонічна,
Та Щастя дає, хоч на Мить!
