Про принца
Я дивлюся на когось, але бачу порожнечу.
Навколо темрява, лиш відчуваю на устах
Колючий сніг і в серці кровотечу.
Не треба вже ножів для порізів на руках,
У тебе краще це виходить, а може в мене.
О так, садизм – це моє друге хоббі
А перше – твої очі і твій голос,
Із карти пам’яті щоразу серце колить.
Що за невдача, ти ж був принцом.
Де це: а потім жили вони довго і щасливо?
Ідеш наперекір, ламаєш найважливий принцип.
Для чого? Аби темрява навколо?
Вже пошрамоване уздовж і впоперек,
Сліди криваві зліва на сорочці
Ховаю спритно від людей.
Самотність затирає їх щоночі.
А ти із принца вийшов егоїст
Або просто сліпий, бо недобачив всього.
А в мене з темряви виходить злість,
Тільки не знаю, з нас на кого.
Хоча на тебе в неї прав немає.
То ж я хотіла принца з казки.
Але на себе злості вже не вистачає.
Тільки благаю, досить мою мрію красти.
1.12.2010.
