Дорослі
від Маленького Принца
Не будьте байдужими.
Адже, можливо, баобаби можуть заглушити, не троянду і планету, а ваше серце.
Вам варто, люди, те тепло згадати,
Те щастя й сміх дитячий на вустах!
Сьогодні, зараз - світ весь знов пізнати,
Злетіли в небо, бути, наче птах!
Дитина я, а ви ж колись теж були!
До зорей промовляли увісні...
Згадайте! Не кажіть - забули,
Хіба ж ви це пробачите собі?
Троянда... в вас була колись єдина?
Така, що на весь всесвіт є одна...
Не треба слів, що "я вже не дитина"
Минулого та мить ще є ясна!..
Повірте, люди, згодна, - все минає,
Але цей сміх горить в душі простій,
Допоки ж зорі в небесах літають,
Ми мріємо, сказати можем "Стій!".
Постійте, люди, холод не пускайте!
В душі не станьте сірими, прошу!
Очей униз більш ви не опускайте!
Лиш пам`ять дорога нам до часу...
Ми відпускаємо колись всіх друзів,
Приручених, знайомих із пустель...
Із мрій прошу - ви не робіть ілюзій.
Те ж саме, що не чути дзвінких трель...
Можливо, як колись далеко
З птахами перелітними злетиш,
Як лиш колись покинеш цю планету,
У серці мрії, я прошу, залиш.
Бо, не повіриш мені зараз просто...
Але я зорям обіцяла так,
Від Принца. Хоч маленького і зросту,
Але на добре слово він - мастак...
Бо що насправді так для нас важливо,
Живе завжди у наших, тут, серцях,
Не вірте іншим. Все для нас можливо!
Дитячий сміх ще досі на вустах.
Бо зорі - чисті. А всі мрії - добрі.
І друзі вічні. А життя - просте...
Добром живімо! Будьмо й ми хоробрі,
Троянда поки в серці в нас цвіте...
Я маю лиш усім Вам передати,
Що як дорослими - ставайте, та
Не перестаньте мрії пам`ятати,
Дивіться в небо, вірте у дива.
А як поглянете туди, далеко,
То, може, й ви почуєте цей сміх,
Де геть не видно Принцову планету,
Але у серці та живе для всіх.