Ти - забута муза чужих океанів...
Ти - забута муза чужих океанів,
Невідома княгиня своїх островів.
Ти - розпечена лава чужих вулканів,
І холодна володарка власних морів.
Не тікай від вогню: він пече, але справді навчає.
Не тікай від води: вона ранить, та волю дає.
Обернись: за оцим міським небокраєм
Все, що тільки зустрінеш й побачиш - твоє.
Розбивай коліна до крові, стирай лікті і падай,
Хай женеться весь світ за тобою: не дожене.
І тримайся за мрію, бо тільки вона уже, мабуть,
Здатна стратити гордість й пустити силу з тенет.
Ти ж людина. Тобі це життя все підвладне,
Обирай, шукай, біжи і тримайся мети.
Бо якщо колись небо це сине урешті упаде,
В тебе лишиться те, що шукала раніше - це ти.
