Відбитки ліній
"…І стукає в груди серце, неначе об землю м’яч,
і де б я тебе не стрінув – я буду тобі чужим."
/Олексій Бик/
і де б я тебе не стрінув – я буду тобі чужим."
/Олексій Бик/
Скотилося з неба сонце,
І день повернув навспак,
Неначе ніхто ніколи
Не бачив його сліди.
В тенетах кривих ілюзій
Зник безвісти мій літак
Між тисяч йому подібних,
/Де кожен із них – не ти…/
Чи зможеш мені простити?
Я – позаторішній лист
/Розхристаний і пожухлий/
В одній із чужих книжок,
Хоч темні відбитки літер
На тілі моїм сплелись
Тавром перехресних ліній
Твоїх і моїх стежок.
Нікому ніхто не винен
Ні викрадених зірок,
Ні погляду прямо в душу:
У всього свій горизонт.
Із кола тривог до тебе
Ступаю /рішуче/ крок –
І котиться в руки сонце,
І серце іде на фронт.
