Дорога як втеча
Кілометри біжать. Знов дорога подібна до втечі.
Утікаєш?
Від чого?
Навіщо?
Як саме?
Куди?..
Дай торкнути востаннє могутні, нескорені плечі,
Дай надпити із вуст твоїх в тиші живої води.
Бережи тебе, Боже, в краях без моєї любові.
Я змовчу, я не мовлю, що відстань – тортури мені,
Що, якби я могла, в твої вени влилася би кров’ю,
Що якби я могла, я б молилася – Боже, спини!..
Не заллю у вуста навіть краплю своєї печалі,
Хоч із нашого поля лишилась побита стерня.
Над дорогою пил.
Що ж, читай відстаннєві крижалі.
З них давно уже стерто моє, колись рідне, ім’я.
