Зустріч
Відплакали свічки між зім’ятих квітів,
Зів’яло життя, ще одне пронеслось.
Верба похилилась, від звуку світів
Прикрити дитятко в жалю довелось.
Ні гріх натворити, чи навіть сім’ю
У мріях, можливо, думки проплили.
Ніхто не повірив у долю твою.
Дзвінки, ніби сурми, в крові залили
Реальність, що сталася, знову, як сон,
Мов зараз пробудимось, роки сплили.
Уже прокричав серед ночі клаксон,
Ми це пережили, це ми прожили.
У царстві всесвітньому Бога надій
Зустрінемся - кожен у своє число.
У часі пришвидшуєм плину подій.
А там, нагорі, уже все розцвіло.