Прадавнє 1
Частина 1 Поетичний переказ
I.L. Smith Beyer “The Demonizes”
Демониця Далекого Замку,
Льодяна, незворушна Краса,
День і ніч напівсонна блукає,
Сон впадає у Яв, Яв у Сон…
Незліченні відтінки сріблясті –
То пісок мерехтливий морський,
Раптом громом ледь чутно розлігся
Стукіт грізний копит бойових.
Рицар входить в розчахнуті двері,
Демонічну питає Красу:
«Де мій брат, що минулого тижня
Твій відвідав Відьомський Палац?»
Із жахіття безодні, де пам’ять
Жертв численних спочила давно,
Давній образ потроху спливає:
Рицар-Красень, що згинув навік…
Порожнеча - це мозок Чаклунки,
Пам’ять Рицаря, душу всмоктав,
Рицар замком блукав, наче лялька,
Без думок, без свідомості був.
Врешті решт він упав і розбився,
Кров поглинув сріблястий пісок,
В Демониці свідомість порожня –
Весь грабунок всмоктало
Провалля
Недосяжних підвалин душі.
Кінець 1 частини.
