Прадавнє 3
Частина 3 Поетичний переказ
Рицар, врешті, втомився тікати,
Зупинивсь на спочинок тривалий,
А дочка Короля закохалась
І він щастя знайшов довгождане.
Молода і Прекрасна Дружина,
Дарувала Кохання і Ніжність,
Як в раю, спочивав близько року,
Підкрадалося пекло поволі.
Демониця ішла невблаганно,
Порожнеча Душевна боліла,
Як думок вона прагнула хлопця,
До души присмоктатись хотіла.
Юна Жінка біду відчувала,
Сприйняла чоловіка тривогу,
І прокинувшись раз серед ночі,
Не знаходить Коханого поруч.
Босоніж пробігає по саду,
Меч батьківський, завітний, із нею,
Чоловік, як сомнамбула, кволий
Опиратися відьмі не може.
Тільки справжнє Кохання Жертовне,
Силу цього Меча пробудити
Може в люту, смертельну годину,
Навіть Демона лють подолати.
Стало сили здійняти дворучник
І ударити Демона влучно…
Демониця розсипалась пилом,
Врятувала Коханого Жінка.
Кожна Часточка та демонічна
Безупинно, жахливо страждає,
Прагне випити Рицаря Душу,
Пожалійте Її,
Пожалійте!
