31.03.2017 09:06
для всіх
113
    
  1 | 1  
 © Георгій Грищенко

Сліди любові


Як соловейко заспіває

І заквітуються сади, 

Любов нечутно прилітає, 

У душах залиша сліди.


Та цих слідів ніхто не баче, 

А відчуває у душі, 

З любові хтось радіє й плаче

Та їсть весільнії книші.


А хтось в болото поринає

Невпевненості й власних вад, 

В них копирсатись починає, 

Ламаючи душевний лад.


Що він нездалості є тато

І плід невдалих намагань, 

Яких у світі не багато, 

Що народились для страждань.


Його не можна полюбити, 

Він ненавидить сам себе, 

Камінням хочеться забити

В собі огидне і слабе.


На мить з болота виринає

І очманілий йде у сад, 

Де соловей пісні співає

Й любов наводить в душах лад.


Там все навкруг пахтить і квітне

І бджоли радісно гудуть, 

Там світить сонечко привітне

Й зника невпевненості суть.



м.Київ, 01.11.02

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 03.04.2017 07:24  Тетяна Чорновіл => © 

Чудові весняні настрої у вдалому вірші!

 31.03.2017 13:24  Серго Сокольник => © 

І впевненість таки прикраса чолов"яги, Георгію)))