Про слабака Степана, самому-собі не пана
з рубрики / циклу «Хохол - не українець!»
Живе в селі слабак Степан.
Він сам-собі давно не пан.
Він любить всіх і всіх жаліє.
Його душа від того мліє.
Сусід ї*е Степана жінку -
Степан тікає й плаче в шинку.
Відтяли зайди пів-города -
Степан стоїть - роззявив рота.
Свиняку вкрали у Степана,
А він сидить, та їсть сметану...
Лупешить його жінка-Люся -
Вищить Степан: "Піду втоплюся!"
Цькують усі в селі бідаку,
А він іде та чеше сраку.
Говорять друзі: "Ти ж - мужик!
Чому ти жити вбогим звик?!"
Степан соплю бере в кулак:
"Ну, що сказати... Якось так..."
Життя все гірше в нього з часом,
Бо він - не риба і не м`ясо!
Яка мораль у байці цій?
Степани - гірші за повій!
Держава ж, де Степан при владі,
Всім громадянам - на заваді!
29.12.15р.