Лабіринт
Містично-філософськє
Ні, не Відьма Вона,
Хоч відьомськими ходить стежками…
Лабіринт відовства –
Із глухими, сліпими кутами…
У кутах, у сліпих,
Де і Ворон
Не кряче,
Вірний шлях не знайдуть
Зрячі відьми і демони зрячі
І голодні, і злі, і спокійні,
І – нетерплячі.
Лабіринтом пливе –
«Нечестивців» охоплює трепет,
Часом нечисті лють
Видає ледь прихований шепіт…
Закохалась вона
У простого, у смертного Хлопця
І відкрите стоїть
Між світами маленьке віконце…
Ти не бійся Її,
Не Чаклунка Вона – Берегиня,
«Відьма» - брехні юрми,
А юрма – нетвереза і «синя»…
Щоб тебе врятувать –
Двічі, тричі піде на багаття
І за тебе згорить,
На людське наступивши прокляття.
За відродження – біль,
Гострий біль, посміхаючись, терпить,
Це страждання лихе -
Кожен раз повертатись із смерті…
Берегині Любов
Надзвичайна, завжди життєдайна,
Вже у вас – спільна Кров
І магічна розв’яжеться Тайна.