Мерзне думка
Мерзне від холоду думка,
Мріє про літнє тепло,
Холод стирає мов гумка
З пам`яті все, що було.
Зустрічі та розставання,
Чари любовних доріг,
Пестощі аж до світання,
Очі коханої й сміх.
В сплячку зимову впадаєш,
Наче в барлозі ведмідь
Аж до весни завмираєш,
Щоби ожити зуміть.
Щоби відчути кохання,
Чари любовних доріг,
Пестощі аж до світання,
Очі коханої й сміх.
Думка від холоду мерзне
І завмира до весни,
Холод тоді врешті щезне,
Щезнуть байдужості сни.
м. Київ, 22.12.02.
