17.04.2017 16:49

для всіх

76

- | -

 © Панін Олександр Миколайович

Душевна Турбота

Ламентація

Жив у Хусті Чоловік.
Тихий був і милий,
Раз минуле без жалю,
Мов рядном, накрило…

Неждана душевна турбота

Упала, неначе з дощем, 

Вернулися роздуми, щем, 

Триває сердечна гризота…

Я думав, усе вже забуто,

Та шкіриться Пам’ять:

«Стривай!» -

Пташиного співа не чути, 

День Ясний став – пекло, 

не рай!

Я спогади буду душити

До Чорного Цвіту в очах, 

Страждати, це значить

не жити, 

Сприйнявши

Минулого Жах!

Я Спокій хочу заслужити, 

Хоча б і на власних кістках!