Твоя маленька Смерть
Ти казав «маленька, не кури, не вбивай себе
Воно не варте болю, не варте навіть тебе,
Не мудруй, не майструй власного пістолета
Бо що ти робитимеш,
коли в тебе лишиться усього одна сигарета?»
«Любий, а знаєш що нас насправді вбиває?
Придивися, бо ж ніякого пістолету насправді немає.
І якщо ти раптом повіриш в зупинку власного серця,
Любий, навряд чи колись воскреснеш.
Чи то свинцева куля, чи мідна – байдуже
Сонце, втопитися можна й у калюжі.
Можна роками в очах, як в морі, тонути,
Це ж, наче, не так вже й важко збагнути.
Ти думаєш зашморг на шию - і ти вже мертвий?
Ти думаєш смерть прийде лише туди, де бояться смерті?
Вона поряд крокує.
Лише по різні сторони барикад.
Вона любить дощі й ананасовий лимонад.
Я її бачила на власні очі, ми навіть разом курили,
Вона багато мовчала, й мовчання найбільше душило,
А вона нічогенька, знаєш, з нею можна прижитись.
Казала «люди, мені смішно на вас дивитись.
Смішно від ваших ігор у хованки,
Я в них ніколи не вміла грати.
Це було так давно, я вже навіть й правила не пам’ятаю,
А найголовніше – що мене ніхто не питає.»
Ми перетиналися з нею іще кілька разів,
Зазвичай, десь на кордоні країни,
Крокуючи лезом гострих ножів.
Любий, повір, вона не вміє вбивати.
Вона любить сині «LD» і хмари кольору вати.
Вона любить високих хлопців років двадцяти.
Милий, вона не здатна на вбивство
Вона просто знищить твої світи.
Вона любить море і холодне повітря,
А ще, вона занадто сильно хоче жити.
Певно, саме тому й курить свої сині «LD»,
Певно, саме тому й слухає таке звичне, від тебе:
«маленька, не кури, не вбивай себе».
19.04.17
