Простота серця
Ви́дѣвъ же Госпóдь Бóгъ, я́ко умнóжишася злóбы человѣ́ковъ на земли́:
и вся́къ помышля́етъ въ сéрдцы своéмъ прилѣ́жно на злáя во вся́ дни́:
(Бут 20:5 ).
и вся́къ помышля́етъ въ сéрдцы своéмъ прилѣ́жно на злáя во вся́ дни́:
(Бут 20:5 ).
– Щось діється на світі цьому...
Між олігархами й людьми
зростає прірва. Наче грому –
далекі поклики сурмѝ.
Якась непевність наростає.
Куди сховатися, не знають
найрозумніші на цей час,
а може знають та мовчать.
Неначе, світ на роздоріжжі:
мов той козак чи богатир,
знайшов на камені наріжнім:
«війна» і не знаходить: «мир».
Чи наближається Нібіру?
Чи загубили люди віру
в за них розп’ятого Христа?
– Зникає серця простота!
