25.04.2017 10:29
18+
387
    
  8 | 8  
 © Оля Стасюк

Чорна діра

Чорна діра

Витікає життя з-поміж пальців, 

Клекочеться кров’ю.

Розпускаються котики на трьохсотлітнім кущі.

Весь цей Всесвіт у змові, 

Із смертю душевною в змові –

Не повірить ніхто, хоч на вулицях людям кричи, 

Хоч пиши це в новинах, на білих білбордах і шпальтах...

Світ людей не сприйме.

Він байдужий і сірий, як тінь.

Він всі злами душі виллє в регіт, іронію, жарти, 

І придушить найменшу з природніх серцевих стремлінь.

Світ безтілий, як віск, і вже ліпить із себе, що хоче.

Він сприймає життя як наївну, захопливу гру.

А ночами Ведмедиця нам зазирає у очі –

Ви куди летите?

У яку свою чорну діру?..

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 22.05.2017 09:32  Олена Вишневська => © 

чудово!

 26.04.2017 08:23  Тетяна Белімова => © 

Химерний світ... Хто ж йому дасть відповідь, якої не було і не буде? Ніколи...

 25.04.2017 12:39  Каранда Галина => © 

а мо`, то світ так від нас захищається? бо якщо світ сприйматиме людей серйозно, то він же з глузду зійде...

дуже сподобався вірш!

люблю чорні діри, ведмедицю і твій стиль)