Київ. 1 травня 2017 року. Якось по-сиротськи "провокують" два українські прапори на Хрещатику. Вата вийшла знову на вулиці, вони це уміють, страшний діагноз - ми знову в лайні!
Борю, нічого не змінилося, поки не видихнуть совки, Україна й ще довго сидітиме у лайні. Ось тобі "шикарне" фото з сьогоднішнього Донецька. Нарешті чітко сформульована головна ідея «псевдо-республіки» (внизу на плакаті): "Не надо думать. С нами тот – кто сам за нас решает!" Цікаво, що між портретами Сталіна – пакет від ахметовськой гуманітарки. Такий він, сучасний Донецьк. Але це ще не все!!! «Червона чума» не лише у Донецьку, вона вже і в Києві!
Сьогодні на Хрещатику були не лише червоні ганчірки, але і російські з колорадськими вірьовками. Правда поліцейські побачивши прапори країни агресора просили прибрати, щоб не було провокацій! Провокацій бля!!! Та з такими темпами наступного року ми ховатимемо прапори України щоб не було провокацій!
Побачила, до речі, відео з Музею шістдесятництва - Тарас Компаніченко виконує твір Стуса. Слід віддати належне цьому виконавцеві, бо він дуже багато переспівав Стуса.
Ви знаєте, пане Борисе, якби в Україні не було Василя Стуса, його варто було б вигадати, аби заперечити нав`язаний трьохсотлітнім колоніальним гнобленням образ "послужливого хохла" у шароварах, який стоїть у позі "чого зволите". Значення цієї постаті для кожного з нас важко переоцінити. Людина беззаперечного морального імперативу, яку ми ще й досі не спромоглися поцінувати належним чином. Хоча багато вже зроблено, переважно силами простих українців. Якщо Ви будете в Києві - можете завітати до Музею шістдесятництва (вул. Олеся Гончара, 33). Там дуже багато про Стуса. Також рекомендую Вам до перегляду фільм, який знімали відразу "по гарячих слідах" на Уралі, коли ще можна було зайти і в установу, де провів останні дні Стус, і побачити свідків тих подій. Пізніше в цій установі був Музей тоталітаризму, який (цілком прогнозовано) закрили на початку 2000 років...
