Тиран
Муки Кохання
Безтурботність недовго тривала:
Спалахнули Пелюстки Заграв,
На біду на свою покохала,
Він знущався, він біль завдавав.
Зла вервечка лихих
перероджень,
Злої волі злочинне биття,
Він горить у вогнях
самостверджень,
Сам штовхає себе в небуття.
В’ялі стебла померлих конвалій...
Сліз черленість
крізь грати повік,
Хоч звільнилась вона,
та надалі
Серце зраненим буде навік.
Він пожертву шукає усюди,
Відшукає,
Зчарує якщо,
Іншу теж поважати не буде,
Власну душу зведе на ніщо.