20.10.2014 07:33
for all
304 views
    
rating 5 | 4 usr.
 © ЛЮЛЬКА НІНА

Українська мова й слово

Українська мова й слово Мова рідна, слово рідне, хто вас забуває,
Той у грудях не серденько, а лиш камінь має
Сидір Воробкевич

Українська мова й слово – Господа творіння, 

Між собою спілкуватись його провидіння.

Слово миле, слово гарне – це Божеє чудо, 

Не раз хотів знищить ворог, проклятий Іуда.


Наше слово українське, діти його знали, 

З материнським молоком у себе всмоктали.

І з піснею колисковов серцем відчували, 

Як свята земелька воду, у себе ввібрали.


Мову нашу, слово наше віки пригнітали, 

Говорити, спілкуватись нам забороняли.

А тирани сотні раз закони робили, 

Українську мову й слово людям боронили.


А північний наш сусід забороняв слово, 

І укази видавала Катерина строго.

А румуни буковинців за слово карали, 

В школах дітей прутиком по руках шмагали.


Наша мова українська летіла по світу, 

Нею щиро розмовляли дорослі і діти.

Запроданці й зрадники говорить не вміли, 

Мову нищили, гноїли, її не хотіли.


А тепер деякі "наші", кажуть, що вкраїнські, 

Хочуть знищити прекрасну мову українську.

Та не зможуть, бо звучала віки і століття, 

Мова наша процвітала і житиме вічно.



с. Нижні Станівці, Буковина, 14.10.2013.

Публікації: Люлька Ніна

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 20.10.2014 15:10  © ... => Світлана Рачинська 

Вдячна за увагу до мого вірша. 

 20.10.2014 15:08  © ... => ГАННА КОНАЗЮК 

Дякую за відгук. Мова це кров нації і це дуже важливо.Без мови не буде народу. 

 20.10.2014 15:04  © ... => Тетяна Белімова 

Пані Тетяно, актуальні, серйозні і вагомі думи і міркування. Я цілком з вами згідна. Дякую за коментар. 

 20.10.2014 09:56  Світлана Рачинська => © 

Гарний і світлий вірш! 

 20.10.2014 09:42  ГАННА КОНАЗЮК => © 

Гарний вірш! Питання мови - одне з головних питань!  

 20.10.2014 09:34  Тетяна Белімова => © 

Пані Ніно! Хочу у продовження Вашої теми зазначити, що український народ не лише вистояв в умовах шалених утисків, а й зберіг свою ідентичність, утворив таку літературу, театр, і культуру загалом, яких не було й нема у його пригноблювачів.

На жаль, так - маємо багато зрусифікованих українців. Їх шкода. Але ті з них, які й досі не повернули до рідного національного прапервню і продовжують ширити російщину в умовах війни із РФ, це лише гумус для наступних повноцінних поколінь українців. Знаю немало російськомовних поетів-українців. Доля їх не надто приваблива, як на мене. В Україні - це тло чужої культури, яке ніколи не здобуде у нас визнання чи державних відзнак і нагород. І хоч усі запевняють, що працюють не задля того, але від Шевченківської премії чи іншої б відзнаки не відмовилися. Тільки зась. Але й в РФ вони нікому не треба теж. Люди без батьківщини. Мені таких шкода.