05.05.2017 06:18

для всіх

243

2 | 2

 © Савчук Віталій Володимирович

Більше ніж друг...

з рубрики / циклу «ми»

Стомлено зорі лягають на плечі

Вечір цілує вікно.

Я ж забуваю день свій і речі, 

Що неважливі давно.

Я забуваю про сонячний ранок

І мерехтіння в очах.

День догоряє і наостанок

Я відчуваю лиш страх.

День догоряє і падає зірка

Місяць виходить на лан.

Плаче душа, як тая сопілка, 

Знову в цей вечір я сам.

Душечка плаче, чому невідомо

Я ж одинокість люблю.

Та відчуваю це підсвідомо, 

Я безпорадність свою.

Я відчуваю що майже не дишу

Місяць сріблястий навкруг.

Думка лама примарную тишу, 

Ти мені більше, ніж друг...