Не жива
історія...
Розкажу вам історію, про дівчину одну
Про серце її ніжне, про душу палку.
Що сталось з нею після великого кохання
Хто розбив її бажання
Й завів у світ болю і страждання
Ніч. Холод. Сніг.
А вона біжить не чуючи власних ніг
Куди біжить? Ніхто не знає
Кого шукає? Ніхто не запитає
Вона самотня, вона одна
Вона шукає спокій та його нема
Вона шукає розважання, власні сни і сподівання
І те наївне бачення добра
І хоч прийшла весна та всеодно тепла нема
Бо в серці залишилася зима.
Бо вона його шукала, а він її ні
Вона віддала душу свою, а він не зберіг
Вона серце своє дарувала, а він відмовився від її кохання
І ось тепер вона одна біжить у просторі до забуття.
Її серце палке розбите на осколки
Не вірить вона більше в любов солодку
Не вірить у щастя своє, слова й почуття
Душа її завмерла - душа не жива
Вона хоче втікти від свого життя
Вона хоче закричати усім і усюди
Про втрачену любов на повні груди
Та вона мовчить й не каже ні слова
Нікуди не біжить й не чує нічого
Нічого не робить, не прагне в житті
І навіть не плаче хібащо в душі
Новий рік - Нове життя
Нові слова і почуття
Новий біль і зранена душа
Ось все що пережила вона
Що так змінило її життя
А що далі - не знає
Вона просто чекає, мріє і виживає
У світі, який жалю не знає
Її серце розбите вже ніколи не склеїш
Її зранену душу уже не загоїш
Ці знаки залишаться в ній назавжди
Бо вона його любить а він її ні
Лише маленька-маленька, десь глибоко в серці, надія
Не потухла у ній
Хоча вона й не чує її
Можливо щось зміниться, можливо і ні
Та вона вже не буде така як тоді...
Тернопіль, 27.10.2006
