Втікаю до Львова
Я збираю речі, я збираю душу
І ховаю втому у будинки знову.
Що мене тримає? І кому що мушу?
Як втікають з клітки, я втечу до Львова.
Сонце сипле спокій, хмари б`ють на бурю,
П`яний сонний вечір відправляє тишу.
Відправляю спогад аж до хмар, мов кулю.
Я нічого більше в місті не залишу.
І мене нічого більше не тримає,
І мене не спинять жодні перепони.
А куди там далі - я іще не знаю,
Це життя нуртує як на перегонах.
Я лишу кохання, перемиті цілі,
Одягну самотність, як стару обнову.
І лише у небі хмари білі-білі
Проведуть за душу до старого Львова.
