16.05.2017 21:29

для всіх

217

5 | 5

 © Світлана Холодна

Мовчала

з рубрики / циклу «Про любов...»

Мовчала...

впустила у душу.

Кричала...

до німоти.

Сміялася разом з тобою...

із себе…

і розсипалась на сотні дрібних частин.

Знала, не можна.

Відчувала, не треба!

Гнала подалі сумніви, біль і стах, 

і раз по раз губила себе у тебе, 

Та раз по раз згорала...

дотла.

Так! Я мовчала...

/німим криком мовчала/, 

комом у горлі, здавленим сміхом

проте- Кохала!

Я попри все кохала...

Вчора сьогодні і завтра теж.

А ти?

Нахабно, прямо у душу, 

без стуку, без дозволу!

І...залишився там, 

То, що тепЕр я робити мушу?

/коврик постелю, прикрию двері/.

Мовчу...

німим криком, сльозами, що душать

все ж, 

нехай я для тебе німа і безлика, 

ти все, що лишилось в мені живе.