Вже багато сказано
Що ж, вже багато сказано.
І багато днями забуто,
Кожна ніч пробиралася лазами
І ковтала вечірню отруту.
Та отрута не гоїла спогади,
Не латала минуле по клаптику,
Вона вечір вбивала поглядом
І купала свою галактику.
І у ній спокій знов не знаходила,
Ніч вклонялась і танула в сонці.
Знову ранок у хащі заводила
І ховалася у неба в долонці.
І обірвано плакали фразами
Хмари з громом, готові кричати...
Що ж, так багато вже сказано,
Мабуть, варто тепер помовчати.