Занадто багато думок!
Не сон, а важкість на віях.
У скронях пульсує одне:
«Коли вже той спокій повіє?!»
Втрачати силу й надію?
Чи вірити у спасіння?
Чи, може, стуливши уста,
Гасити думок мерехтіння?..
Занадто багато думок!
Не сон, а важкість на віях.
У скронях пульсує одне:
«Коли вже той спокій повіє?!»
Втрачати силу й надію?
Чи вірити у спасіння?
Чи, може, стуливши уста,
Гасити думок мерехтіння?..
29.01.2015 14:55 Тетяна Чорновіл => © |
Вірю, ви знайдете найцінніші і найважливіші серед того моря думок! Гасити не варто! |
28.01.2015 13:57 Світлана Рачинська => © |
Гарно! дуже сподобалось! |
28.01.2015 09:04 Тетяна Белімова => © |
Гарно)) Добре, що короткий вірш - не встигли заплутатися у римах. І такі, невеликі за обсягом твори, до речі, писати найважче! |
27.01.2015 18:56 Фантом => © |
Мабуть треба вірити у спасіння...гарний вірш,.. |