Сивий бісик
Ти зрозумій і вибач… Дійсно закохався,
Я утопився у очах її сумних.
В душі жорстокий ураган здійнявся,
Що серце рве від спогадів одних.
Там сміхом бісик за собою кличе,
В місця, де думки всі згортаються в клубок,
Який скотився, і так сильно в горлі тисне,
Що зара вибухне від спраги цей ковток.
Ти вибач зіронько, що я нею обпився,
Нехай це відблиск твій прекрасний у воді,
Та він молодший, я в роках згубився…
Я лиш схопив часи, де ми ще молоді.
