Рівніше стрій
Що ж тут сталось в цьому домі,
Де лиш ласка і тепло,
Зустрічали всіх в поклоні.
Сумом простір затягло.
Посіріли білі стіни
Людських доль на самоті,
А серця прошили стріли
Чорно – бурої іржі.
Що зробило з нас шалених,
Неприкаяних рабів ?
Обгорілі струпи кленів,
Там де сад прекрасний цвів.
Всі смурні, лякливі зайці,
Галичани, ще москаль,
Ані турок, ні китайці
Не підплили в нашу даль.
Полтва тиха пересохла,
Хоч лайно іще пливе.
Тут добра, ой як, багато !
Хай чужак його гризе.
І що ж вас додолу тисне,
Ніби вербоньку в гаю ?
Заховай обличчя кисле,
Ми живемо мов в Раю.
Там на сході України,
Пекло вирвалось із шахт.
От де свищуть вогнем днини,
Долі мук голодних вахт.
Ми шануймось, того варті
Пам’ять міста, стрій отців,
Щоб було завжди на карті
Це веселе місто Львів.
