Відшелестіли твої очі.
Заплакали сумним дощем.
Де втратили загублені квачем
Ми сни свої солодкі та співочі?..
Відгомоніли рук палких романси.
Й слова втомилися кружлять у танці.
І журяться ображені світанки,
А з ними – й мрії вмерлі коло ганку.
Мені – холодну втому ночі,
Тобі – гарячі пестощі туги.
Ми разом оступилися межі...
То хто із нас тепер банкрут, скажи?..