Авто кохання
Ользі З
Я сів в авто під назвою «кохання»,
Щоб мчати до жадАної мети,
Плекаючи нестримне сподівання,
Що в тім авто зі мною будеш Ти!
Кохання – мій довічний провокатор –
Я може в це авто сідав дарма,
Бо в нім колеса є і є акселератор,
Та вже немає гальм і вже нема керма!!!
Та ще й до того, веселунка-доля
На очі й на вуста натягує мішка!
Німий, сліпий, глухий у чистім полі –
Куди ж затягне мЕне доля отака?!
Я не боюсь загинуть разОм із авто –
Мене лякає доля перехожих,
Бо не керує тим авто уже ніхто!!!
А ще страшніш для мене, от повір,
Що постраждати ненароком може
Мій, назавжди коханий, пасажир!!!
