Сизифів камінь
Своєму другу Володимиру Шалаєву присвячую
За все в житті ми змушені платить,
А божий дар вартує й поготів!
Бог не питав тебе, чи ти ЦЬОГО хотів!
Він лише плату вимагає кожну мить!
Щоб буть поетом треба буть БЕЗ ШКІРИ -
Душею, тілом, серцем відчувать!
Щоби вірші писать, навчись кохать без міри!
А, іноді, й ЗАБУТІ рани розривать!
Без правди вірш полином засихає
І почуття треба відвертістю вінчать.
То ж, для людини, що ТЕБЕ КОХАЄ,
Твій вірш кладе на тебе Каїна печать!
Мій вірш для мене це – відлуння віри,
Сизифів камінь, що нагору я кочу.
Повірте – я, за те що я без шкіри,
Страшними опіками іноді ПЛАЧУ!