30.05.2017 10:42
18+
394
    
  6 | 6  
 © Максимів Галина

Новели

Новели
Дві руки – повільно – як дві новели –
Ти читаєш уже поміж рядків
Тетяна Винник

Ти запитуєш мене пошепки:

«Чи буде продовження?»

«Роману….

…Книги?»

Я трохи ніяковію, 

А потім переходжу на

Напів – оксюморон:

« Знаєш, на моєму мобільному телефоні

Збились налаштування часу –

2079 рік…

А мене тоді певне, що вже не буде, 

Та кидатимуться як і досі, 

сторч головою

зорі вранці

в збаламучене травнем –пуританином

плесо ставка

І не так від щасливого не кохання, 

Як від того, що є ніщо постійне

І треба загорятись темрявою…»

І тут – чотири рядки без напів -оксюморона:

Трава теж не проростатиме двічі

На одному й тому ж клаптику землі

Бо випиває її коріння спраглий хронос

Бо земля гойдає…

жорстоку ніжність

лагідний біль

і нас обох

збудить колисковою

тихий грім

і лунка тиша…

якщо хочеш побачити світанок на заході

то я, звісно, напишу тобі дві новели

я писатиму їх дев’ятьма пальцями

о. ця бадьора втома

а мені – досвідчено

звично…

чеканю літери і слова

до крапки –

до відчуття

коли на гроні бузку знаходиш трьохпелюстя

торкаєшся його великим - вказівним пальцями

і...



29 травня 2017 року 22:43 год.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 31.05.2017 08:34  © ... 

А таки напишу після Ваших слів, Тетяно Валеріївно))))

 31.05.2017 08:23  Тетяна Белімова => © 

А напишіть, пані Галинко)) Ви чудово пишете новели!

 30.05.2017 14:00  Георгій Грищенко => © 

Чудово написано..

 30.05.2017 13:08  © ... 

Чудово! Браво, пане Олександре! Дякую )))))))))))

 30.05.2017 12:26  Панін Олександр Мико... => © 

Трава кохання
проростає
стільки раз, скільки потрібно
і хай кронос зачекає.
Йому нема куди
поспішати.
Спереду і позаду
у Нього
Вічність.