Озима-Зимо...
Зримо-зринь –
Сине-синь, дівчино,
Ув очах Твоїх…
А було –цвіло
На губах
Трояндолистно,
Трояно-листо.
Тої весни
Зимо-зелено.
Увірувала
І шептала Ти,
Що не одцвісти
Диво-зіллю,
Засинав сердець карфаген
Сон-сіллю…
У обіймах чиїхось
Раювала Ти біло- біллю
Засвітила зоре-зірницями
Ріллю…
І ставало чорне білим,
І сіре – синім,
І грішне – святим,
Бо там була
Ти…
22 січня 2017 року, Верховина
