Бач – чорнило в слові б’ється,
Зникли сни між хмарних нив.
Значить місяць в пульсі серця
Щастя крапельку зронив.
І з могутніх, марновірних
Шанувань людських основ,
Що в палких ударах мірних
Жорстко з жил ятряться знов,
Тільки те, що з болю скресне,
Я в цю мить в руках держу.
Все земне і все небесне
Міцно буквами в’яжу.
_
Видишь — дрогнули чернила,
Значит, нынче не до сна.
Это — с неба уронила
Счастья капельку луна.
И в могучем, суеверном
Обожанье тех начал,
Что стучат уставом мерным
В жестких жилах по ночам.
Только самое больное
Я в руках сейчас держу.
Все земное, все дневное
Крепко буквами вяжу.
