Мене легко забути
Мене легко забути, я знов перетворююсь в тіні.
Серед гір й небосхилів, які трохи схожі на рай.
Я так сильно втомилась бути для когось незмінна,
Що я ладна зірватись зі скелі й втекти в небокрай.
Я готова лишити, не готова хіба що лишитись.
Люди знають про гори, але не збагнуть їх життя.
Тут, між інших світів, моє серце готове розбитись,
Та воно ще живе через перші чужі почуття.
Заберіть мене з люду, врятуйте власне бажання.
Я стаю, наче привид, у інших з чужого живу.
Я так сильно втомилась з одного простого чекання
На людину - як гори, якусь просто чисту й живу.
