Тиждень
Ти ще вчора здіймав в мені бурю своїми вустами,
І був ти, тільки ти; і все зникло: і місто, і люди…
А сьогодні моря кілометрів розлились між нами,
І похнюплений будень умовляє тебе забути.
Завтра запах твій поміж натовпу миттю розтане,
Завтра смак твій потоне в гіркому напої розлуки.
Я жорстоко ненавиджу ці кілометри між нами!
Я до смерті люблю, як ти грієш мої змерзлі руки.
Мені тиждень – лиш тиждень! – залишилось чекати до тебе.
Мені сниться, як повз пролітають холодні вагони…
А чи ти розумієш, який він – цей тиждень без тебе?
Це як вічність, помножена на мільйони.
