Вони
Вони блукають рядками,
Вони блукають словами,
Комами, крапками, снами
І все ж не почуті нами.
А може сміються вони?
А може не знають вини?
А ще зазирають у сни,
Зітхають і йдуть до стіни.
Стіну не пробити словам,
Стіну не розбити сльозам,
Її будувати вікам,
Її будували думкам.
Вони не проб`ються до нас,
Словам не підкориться час.
У профіль, чи може в анфас
Вони все ж незримі. Нам зась.
