09.03.2017 00:23
для всіх
151
    
  1 | 1  
 © Педченко Олена

Вони ідуть і відлітають в вирій…

Вони ідуть і відлітають в вирій

Ідуть за покликом душі.

Боронять краєвиди обгорілі.

Своєї, рідної, землі…

Чи їх згадає хтось? … Колись?

Навряд чи поіменно…

Та їм того й нетреба вже.

Серцям живим повинно бути щемно, 

Коли вогонь граніт цілує і пече.

Коли з будівель дивляться солдати.

У назвах площ і вулиць оживають імена…

Над орденом змарніла мати, 

Шепоче тихо: «Синку ти ж живий…», 

Хоча, його серед живих давно нема…



Червень 2016

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 09.03.2017 07:44  Олена Вишневська => © 

Наш вічний біль...