В цій застиглій землі, в каменистій цій ямі
Я лиш віддих зими стережу.
Я лежу як мертвець, тіло витягши прямо
І спокоєм своїм дорожу.
Висне стужі вага в срібних віт силуеті
І мете заметіль на біду.
Я в глибокім снігу, в позабутім секреті.
І не зміни, а смерті я жду.
_
В этой стылой земле, в этой каменной яме
Я дыханье зимы сторожу.
Я лежу, как мертвец, неестественно прямо
И покоем своим дорожу.
Нависают серебряной тяжестью ветви,
И метелит метель на беду.
Я в глубоком снегу, в позабытом секрете.
И не смены, а смерти я жду.
