Ґієн де Петью "ТРУБАДУР"

КЛАСИЧНА ФРАНЦУЗьКА ПОЕЗІЯ

ҐІЙЄН ДЕ ПЕТьЮ

ТРУБАДУРИ.

складу я вірш про ніщо взагалі, 

не про мене і ні про кого у місті чи селі, 

не- про любов і не- про молодості солов`ї, 

і не про щось друге відоме мені, 

бо, вірш цей склався, коли я їхав на коні.

не знаю, о котрій годині я народився, 

ні щасливим, ні сумним я з`явився, 

не - іноземець я, ані - тубілець, - з цим я зжився, 

і зробити нічого не можу, 

бо, вночі, я був заворожений.

не знаю, коли я сплю, коли- ні, 

хіба що хтось скаже мені!

біль майже розбив моє серце в ці дні, 

але мені- байдуже,  

клянусь святим Марселем, друже!

я- хворий, і, боюсь, помру - чи скоро?

але не знаю більше, аніж те, про що говорять,  

покличу лікаря, коли я буду дуже хворим, 

але, якого, я не можу й уявити:

поганий лікар, коли буде гірше, 

а, добрий той, якщо я буду здоровішим жити.

маю коханку, та не знаю, хто- вона й яка, 

її не бачив я ніколи- клянуся словом співака!

вона- не добра й не лиха, 

ну, та й мені- байдуже, 

бо я не мав ніколи у своєму домі ані Нормана, 

ні Француза, друже.

її не бачив я ніколи, але люблю її я дуже, 

не мав я нагород, але не зраджувала вона, друже, 

коли її не бачу, не так мені й погано, чесний муже, 

та я й не дбаю, -

добрішу і гарнішу жінку знаю.

написав я вірша, та не знаю, про кого, 

передам його тому, хто знайде ще й другого, 

що занесе його до сім`ї Пето порогу, 

бо хочу я іще один футлятчик мати, 

де міг би другий ключик зберігати.

переклад з французької та англійського перекладу- Івана Петришина

USA, 18.06.2017