Не все те золото...

з рубрики / циклу «старі казки на новий лад»

Якось я рибинку золоту впіймала.

Що, дівчино, хочеш? В мене запитала.

Хочу дуже миру, подолати кризу.

Каже бідолашна: Я туди не лізу!

Там така морока, там таке ведеться.

Дідько у політиці й той не розбереться.

Хочу я хатину, дачу на Карибах.

Недалекоглядна! Каже мені риба.

Буде з тим морока милая сестричка.

На ту "дачу" рідко ходить електричка.

Красень хай кохає, ось де фотографія.

Подивилась, мовить: Не моя парафія.

До Амура сунулась, зябра ледве цілі,

Сил нема куйовдитись у нього на грилі.

Хочу буть стрункою, щоб у сукню влізти.

Тут я вже безсила - треба менше істи!

Яхту, хочу шубу ще й апартаменти.

Хочеш щоб "замовили" тебе конкуренти?

Того ти не можеш, цього ти не хочеш,

Тільки лиш базікаєш, голову морочиш!

Користі ніякої! Зараз тебе зважу,

Потім із підливою для гостей засмажу.

Риба заволала - вода в морі спінилась.

Я аж з ліжка впала та умить прокинулась.

Київ, 06.08.2016