15.02.2016 23:51
for all
108 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Кучеренко Олександр Васильович

Оманливе золото

Оманливе золото

Чоловік, по шию закопаний в щебінь,  

мовчить і флегматично кліпає очима на світ.

Мовчить і байдуже, дещо сумно, кліпає очима на світ. 

Мовчить, бо слова мають бути підкріплені дією,  

як банкноти – золотом. 

Мовчить, бо його мовчання – і є золото.

Та й на які дії здатен чоловік, по шию закопаний в щебінь?

Хіба що мовчки вертіти або трясти головою?

Мовчки, бо його тут ніхто і ніколи не почує.

Нащо напружувати шию там, де тебе не чують?

Нащо трясти головою, як божевільний фанат року,  

там, де тебе закопують по шию в щебінь?


Чоловік, по шию закопаний в щебінь,  

мовчить, як самотня старезна верба з золотою корою.

Шия чоловіка – це товстезний стовбур дерева.

Густа борода чоловіка – це 700 квіток на кроні верби.

Верба не володіє вербальною технікою спілкування.

Верба лиш може оплакувати разом з дощем світ,  

у якому тебе закопують по шию у щільний щебінь.

Її душа оточена териконами гранітного кар’єру,  

як Душанбе – гірською системою Паміру.

Памір – це дах світу. 

Світу, що закопує тебе по шию у щебінь.

Втім, ти сам закопав себе мовчки у щебінь,  

глибоко пустивши в нього своє коріння.

Твоє мовчання – оманливе золото від копит антилопи,  

яке щедро засипає тебе собою по саму шию,  

перетворюючись на купу грузьких камінців...


© Саша Обрій.

Публікації: Кучеренко Олександр Васильович

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 17.02.2016 19:26  © ... => Тетяна Ільніцька 

дякую) 

 17.02.2016 10:01  Тетяна Ільніцька => © 

Глибока метафора. Скутий, але має власне золото у голові.