Не спіши. Вже пізно

з рубрики / циклу «Тому що люблю»

Холодний вогонь запалює місяць на небі.

Холодне багаття не гріє більше серця.

Ні, не спіши.

Вже пізно.

Правда, не треба.

Лиш почекаєм востаннє вітра-гінця.

Зорі тривожаться.

Ніч посивіла на скронях.

Темні вогні на снігах витанцьовують час.

Ні, вже не варто.

В тебе холодні долоні,

Ночі стають якісь надто холодні для нас.

Тіні втікають.

Сонце цілує повіки,

Знову холодне.

Знову зовсім... не те.

Я не даватиму зорі мрію більше навіки,

Я загадаю востаннє щось сильне й досить просте.

Небо цілується з морем.

Дні засинають навічно.

Холод вогню зачаровує знов заметіль.

Ні, не спіши.

У нас ще залишилась вічність.

В нас ще лишилися ми і цей втомлений біль.