Я вірю!
Життя, на жаль, засмучує мене.
Ровесники за обрій вже відходять,
А молодь... іноді хоч щиро годять,
Та покоління все-таки чудне...
Не бережу заманливих ілюзій:
Брехня жива... Нема кінця війні...
Та що казати, іноді і друзі
Нещирими вже бачаться мені...
І що ж?.. У вовчій зграї підвивати?..
О, ні... нізащо! Вірю у добро!
І поки пальці втримують перо,
Я буду про кохання віршувати!
