16.04.2011 23:46
-
658
    
  15 | 15  
 © Тарас Іванів († 2012)

Хто зі мною

з рубрики / циклу «Куди втому стелиш, навіщо?»

Я вичерпав весь свій потенціал 

І що? Я впав? Та ні, не впав. 

Я гепнувся конкретно. 

Так боляче й дотепно, 

Що декілька вже місяців підряд 

Не можу поскладатись у робочий ряд. 

Усе безладно хтось розкинув, 

В середину фобії підкинув. 

Якихось комплексів жбурнув, 

А потім все цей гад забув. 

І як мені з цим всім боротись, 

Ще й на косу не напоротись? 

Бо баба ця із нею всюди, 

Все лазить, де не просять люди. 

І все це було б не так сумно, 

Щоб з цього вилізти розумно. 

Було би добре знати нам, 

Що на верху рішили там. 

Може збирати вже валізи, 

А ще ж передзвонить до Лізи, 

До Каті, Люди, Тані, Гані, 

Ще взять з собою якусь пані. 

Шо – шо, не можна? От зараза. 

Не лізе в голову інакша фраза. 

Буду за вами сумувати, 

Хорошим духом повернусь до хати. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 27.03.2012 15:55  Оля Стасюк 

 17.04.2011 16:28  © ... 

Це реальне сьогодення. Дякую )))

 17.04.2011 15:37  Андрій Гагін => © 

Вірш реально зачепив за живе! Гарний вірш!

Особливо: "...І що? Я впав? Та ні, не впав.
Я гепнувся конкретно..."

?
 17.04.2011 11:24  Сон Блакитного Сонця 

мені сподобалось....як ви виглядаєте біля піаніно+цей вірш