Збірка поезій «Куди втому стелиш, навіщо?»

Куди втому стелиш, навіщо?

Автор: Тарас Іванів

Photo by wwwАнотація

Світ поезій збірки «Куди втому стелиш, навіщо?»  гостинно чекає на кожного, хто побажає торкнутися промінням поетичного слова безмежевої свободи вічності. Вірші Тараса Іваніва не прості для сприйняття.  З перших рядків ви потрапите в полон напружено суворих неземних образів і стихій, дивуючись, звідки взялось у автора таке незвичне бачення буття.Можливо те, що в зв’язку з хворобою прийшлося кілька разів опинитися в стані клінічної смерті, наклало відбиток на подальше життя, творчість і загострену до болю уяву…У збірці – лиш частина поезій, помічених «грою тихих вод вічності». Поет рядок за рядком відкриває читачам завісу таємничих неземних світів, сумуючи, радіючи, дивуючись їх довершеності.Читаючи ці незвичайні твори, Ви вирушите в світ великої Божої таємниці по слідах, «простелених втомою» поета Тараса Іваніва. Щасливої дороги!


12.02.2013 17:08
для всіх
449
    
  10 | 10  
 © Тетяна Чорновіл

СТІКАЄ ЧАС У ТАЇНУ ГОСПОДНЮ

СТІКАЄ ЧАС У ТАЇНУ ГОСПОДНЮ

Тріолет

Присвячую світлій пам’яті Тараса Іваніва

З небес печальних сипле сніг помалу, 

І передчасно тане в вишині, 

А з ним і в холоди думок сумні

З небес печальних сипле сніг помалу.

Про те, що ненародженим розтало, 

Враз розчинившись в Часу густині, 

З небес печальних сипле сніг помалу

І передчасно тане в вишині…


Куди й навіщо стелишся, дорого?

В яку примарну таїну світів?

Морозив снігом жах передчуттів, 

Куди й навіщо стелишся, дорого…

А в серці здогад болем тріпотів, 

В полоні запитання непростого:

Куди й навіщо стелишся, дорого, 

В яку примарну таїну світів?


Землі покайся в прихоті – летіти, 

Вагу здолавши прощених гріхів, 

Наперекір знаменням ворогів, 

Землі покайся в прихоті – летіти.

Й тоді, як без тяжіння ланцюгів

Між зір ласкавих линеш мерехтіти, 

Землі покайся в прихоті – летіти, 

Вагу здолавши прощених гріхів.


В огні звільнившись від земної плоті, 

Душа пекучим снігом вниз летить, 

А вірш – щемливий спогад тріпотить, 

В огні звільнившись від земної плоті!

З небесних вільно-зоряних суцвіть

До дум земних у радості й скорботі, 

В огні звільнившись від земної плоті, 

Душа пекучим снігом вниз летить…


Стікає Час у таїну Господню, 

Щоб бурями обпитись зір земних?

Ховаючись від сподівань гірких, 

Стікає Час у таїну Господню?!

Лиш вірш пророче сніг сипнув і стих, 

Зітхнув луною крізь небес безодню:

– Стікає час у таїну Господню, 

Щоб бурями обпитись зір земних…



Перечитуючи вірші:


«Куди ти, душенько, де сльозами течеш?»

«Куди втому стелиш, навіщо»

«Ти бурями обпився зір земних»

«Покайся, дню, у прихоті – летіти»

та багато інших…


Згадуючи друга добрим словом і щирою присвятою…

Тетяна Чорновіл цікавиться

  • Тетяна ЧорновілМожете залишити хоча б два слова чи лайк?
  • Задонатити
  • Добровільну фінансову допомогу на розвиток проекту у вигляді довільної суми коштів, яка Вас не обтяжує, можна швидко надіслати за вказаним під кнопкою "Задонатити" посиланням

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 13.02.2013 11:56  Деркач Олександр => © 

Дуже гарні слова...Царство Небесне...

 12.02.2013 21:06  Сашко Новік 

світла пам"ять

 12.02.2013 19:21  Оля Стасюк 

..........
 12.02.2013 17:02  Суворий => © 

Зворушливо, пані Тетяно... Пан Тарас не тільки гарно писав, а був захоплений поезією... Думаю полку його читачів буде прибувати й надалі....

 12.02.2013 16:34  Бойчук Роман 

Хай буде Вічна пам"ять! Авторці - БРАВО!!!

 12.02.2013 15:55  Каранда Галина => © 

це неймовірно сильно... я теж сьогодні вночі перечитувала, згадувала й писала, але в мене вийшли просто клаптики фраз поміж трикрапок... А у Вас... просто геніально... вражає... чи чує нас Тарасова душа???????????...................