12.02.2013 17:08

для всіх

551

10 | 10

 © Тетяна Чорновіл

СТІКАЄ ЧАС У ТАЇНУ ГОСПОДНЮ

Тріолет

Присвячую світлій пам’яті Тараса Іваніва

З небес печальних сипле сніг помалу, 

І передчасно тане в вишині, 

А з ним і в холоди думок сумні

З небес печальних сипле сніг помалу.

Про те, що ненародженим розтало, 

Враз розчинившись в Часу густині, 

З небес печальних сипле сніг помалу

І передчасно тане в вишині…

Куди й навіщо стелишся, дорого?

В яку примарну таїну світів?

Морозив снігом жах передчуттів, 

Куди й навіщо стелишся, дорого…

А в серці здогад болем тріпотів, 

В полоні запитання непростого:

Куди й навіщо стелишся, дорого, 

В яку примарну таїну світів?

Землі покайся в прихоті – летіти, 

Вагу здолавши прощених гріхів, 

Наперекір знаменням ворогів, 

Землі покайся в прихоті – летіти.

Й тоді, як без тяжіння ланцюгів

Між зір ласкавих линеш мерехтіти, 

Землі покайся в прихоті – летіти, 

Вагу здолавши прощених гріхів.

В огні звільнившись від земної плоті, 

Душа пекучим снігом вниз летить, 

А вірш – щемливий спогад тріпотить, 

В огні звільнившись від земної плоті!

З небесних вільно-зоряних суцвіть

До дум земних у радості й скорботі, 

В огні звільнившись від земної плоті, 

Душа пекучим снігом вниз летить…

Стікає Час у таїну Господню, 

Щоб бурями обпитись зір земних?

Ховаючись від сподівань гірких, 

Стікає Час у таїну Господню?!

Лиш вірш пророче сніг сипнув і стих, 

Зітхнув луною крізь небес безодню:

– Стікає час у таїну Господню, 

Щоб бурями обпитись зір земних…

Перечитуючи вірші:

«Куди ти, душенько, де сльозами течеш?»

«Куди втому стелиш, навіщо»

«Ти бурями обпився зір земних»

«Покайся, дню, у прихоті – летіти»

та багато інших…

Згадуючи друга добрим словом і щирою присвятою…