Чому
Оленці Кузьміній
Чому лукава посмішка Твоя
Звела із розуму старого солов’я?
Що ж є в Твоїх очах, що тихо серце гріє?
Чому весь час вони мене бентежать?
Чому лиш їм душа моя належить?
Як сталось, що про них я безупинно мрію?
В усьому навкруги, лише Твоє ім’я.
Чи зна, що хоче бідна душенька моя?
На «Так» чиєсь, їй Твоє «Ні» мінять не треба,
Бо кожен раз вона вертається до Тебе!!!