День
Розчавлений наполовину день,
Розкроєне наполовину літо,
Воно іще холодне, не зігріте,
Не встигне дотягнути до прощень.
І не назвати вже усіх імен,
Наполовину спалених війною,
Наполовину вкритих самотою,
І слово несподівано німе.
Даремний крик, опалені вуста,
Попереду ще тільки половина,
Прохання повернутись не повинно,
Та ще звучить мелодія проста.