Три дні
Олечці Звянцевій
Три дні нестримного кохання,
Три дні пізнання і зізнань.
Три дні палкого листування,
Три дні солодких сподівань.
Три дні таких солодких марень….
І щастя майже вже було!
І очі сірі, в очі карі
Вливали все земне тепло!
Щасливі дні - листи й світлини
Носили душам забуття -
Ні сумнівів, ні каяття,
Кохання чарівні стежини…
Ми знали все. Та ні на мить
Згадать, що це самобман
Не зміг ніхто. Такий роман
Й Господь не зможе зупинить!
Та ось і все – одну лиш фразу
Я не пускав, та ти змогла
Сказать. Між нас, одразу
Як прірва, правда пролягла.
Але ж у ту страшну безодню
Упало те, що в ці три дні,
В пустелі людній, та холодній,
Подарувало нам вогні.
Мабуть ні хто – ні я ні Ти
Вогні оті згасить не зможе.
Любов раптова без мети –
Скоріш за все – причастя Боже.