Медуза Горгона
Загублений у морі острівець,
Де хвилі дужі ніби скелі пожирали.
На ньому стежка навпростець,
Вела до дівчини, що боги покарали.
Обнявши глибу, дивиться на меч,
Збентежена, розгублена Горгона.
Бо не бажала смерті, міфу всупереч
Покарана Афіною - коханка Посейдона.
Болів як рана, кровоточив штам,
Шипіли змії, не дали спочити -
Тепер вона навічно леді вамп,
Таких бояться і не можуть полюбити.
Заплющить очі, тільки не засне.
Відчує промінь що так ніжно гріє
Та навіть біль на мить її мине,
Не дивиться бо раптом й сонце скам`яніє...
Загублений у морі острівець,
В подобі монстра там вчорашня фея.
В оточенні уламків із сердець
І як спокуту виглядаючи Персея.
Київ, 11.11.2016
